Палає свічка у вікні
Кривавим смутком в наші дні,
А на екранах кожен день
Лиш гомін клятих теревень:
Кому - обіцянки старі,
Брехливі всі коментарі,
А комусь - голосні погрози,
Що ми опинимось в облозі...
З обох боків, як не крути,
Святої правди не знайти!
Ми у ляльковому театрі -
На сцені вчать нас убивати!
Виставу дивляться усі, хто Біблію тримав в руці.
Разом сміються, аплодують -
Себе розвагами годують...
А потім йдуть покірно в Храм
Свічки запалювати там.
Чи молитесь? Кому? І як?
І хто веде вас на цей шлях?
В Країні лихо все частіш:
Біда та дні жолоби лиш!
Ви ж при свічках, мов... янголи!
Та тільки крила не зросли!
А люди - поміж двох вогнів -
Давно зневірені, сумні...
Якби ж то міг людський той гнів
В собі втопити "владіїв"!!!
Країни скарб - Народе мій!
Пригнічений, без світлих мрій!
Тремтиш, кричиш, але - німий,
Спаплюжений Народе мій!
Багаті серцем бідняки,
Але ж ми - зламані ляльки!
Нас у руках кати тримають -
Безжалісно життями грають!
Всі "геніальні" автори
Та режисери злої гри,
Ті, хто платив і продавав,
І ті, хто вміло нам брехав,
Хто свого брата убивав,
Криваві розливав річки,...
ВИ НЕ ЗАПАЛЮЙТЕ СВІЧКИ!
... Як сонце зайде - день мина.
Пліч о пліч з Миром йде ВІЙНА!
Пани ж після вистави сплять.
Ляльки їх - на цвяхах висять,
А душі, як вогні, горять...