Доля і слава Тараса Шевченка
(літературна композиція)
«Ти не лукавила зі мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п'яного дяка в науку.
- Учися, серденько, колись
З нас будуть люди. -
Ти сказала.
А я послухав і учивсь,
І вивчився…»
(Тарас Шевченко)
Доля Тарасова, доля
Важка, сумна й непривітна,
Наче билинку у полі
Тріпала його многі літа.
Життя згоріло, мов свічка:
Були страждання, біль і горе,
І день ясний, і темна нічка…
В душі ж лише – думки, як зорі.
«Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині.
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше – спати, спати
І спати на волі –
І заснути навік-віки,
І сліду не кинуть
Ніякого, однаково,
Чи жив, чи загинув!
Доле, де ти, доле, де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої! Злої!»
( Тарас Шевченко)
Геній світів і народів
Вкраїнської нації син
Словом нам душі тривожить,
Поет для епох – один!
І ми з дитинства до Тараса
В щасливі дні і дні сумні,
В дні перемог і дні поразок
Несем думки свої земні.
І в душах він живе між нами,
Красу земну дарує нам,
Просту, оспівану словами,
Любити вчить, як любив сам.
І доля нехай не найлегша,
Й короткії волі літа,
Та слава його – невмируща!
Та слава – навіки жива!