Душа болить за Україну,
Нестерпно, не стихаючи болить.
Ножа встромили їй у спину –
Хто мав допомогти і захистить.
Вона злетіла, наче вільна птаха,
У синю, безтурботну височинь.
До крові здерши крила через цвяхи,
Здійснивши мрію сотень поколінь.
Тримайся, Ненько, діти за тобою –
Непереможні доньки та сини.
Я вірю в те, що посміхнеться доля.
Мій Боже! Україну борони!