Хоча Одеса і мама, - але Донбас тепер більше люблять! Бо він тепер - тАТО (територіальна АнтиТерористичнаОперація)
(чорна сатира)
Спочатку була якась дивна російськомовна україно-російська сімя: «Одєсса-мама, Ростов-отєц, а Львов іх син». (надіюсь ви ще пам’ятаєте …та вибачайте за українську транслітерацію)
От мене цікавить: як так у РОСТОВа вийшло «закалатати» БАНДЕРІВСЬКИЙ Львів та ще й російськомовною АДЄССОЮ?
Така дивна сім’я могла виникнути тільки в межах багатонаціональної держави, хоча про те що вона і багатомовна – замовчувалось апріорі. І придумали, що мовою спілкування буде мова не найбільшої по чисельності, а ні за територією, республіки, а – мова тих хто живе у столиці. З розпадом такої держави-союзу – розвалилась і образна сім’я. Чи то, може, Львів підріс та йому потрібно було відстоювати свою БАНДЕРЫВСЬКУ натуру.
Ще раз згадаємо про батька. «Папою» називали Ростов-на-Дону, а не той, що в Ярославській області. «На-Дону» просто замовчувалось.
Після територіально-державного розлучення, хіба мама з сином залишилися в одній державі. Але мамі якось не пристало бути самій і вона вичікувала «Нового ТАТА»… а що, - вона ще молода і з новим якось «легше» буде жити.
Новий тАТО для мами (вона ж АНАРХІЯ) знайшовся тоді, коли до Російської Федерації приєднався новий член, що не межує з жодним з інших членів. Щоб прорубати сухопутний коридор до півострова - потрібно трошки помахати сокирою (як варіант: можна і постріляти).
Та чи будуть у них діти? – це під питанням, бо тАТО не сам приперся… у нього збоку є ще якийсь лу-ГАНДОН.
От і виходить, що тАТО – улюбленець в новій сімї, адже він приносить гроші: від продажу зброї, обслуги поховань героїв, реабілітація скалічених, придумування нових поправок до «Закону про оголошення військового стану» тощо.
Тільки Львів ще чомусь не визначився: чи потрібен такий тАТО для сина?
… далі буде!
Чорнокнижник. ( автор книжки з чорною сатирою)
8 березня 2017 р. Поет ХХ сторіччя. с. Торгановичі