З кожною хвилиною все далі...
може то було не наяву...
безнадією чорніють магістралі...
а я мрією та спогадом живу...
може все відчуте лиш здавалось...
може то лиш тільки міражі...
з кожним днем стаєш від мене далі...
і бринить в душі...чужі...чужі...
осінь сіє золоті дукати...
зачаровує останні дні теплом...
я не стану більш тебе чекати...
бо мене- у тебе ...не було...
Руся Ялинська