Восьме березня на порозі -
всі чекають дарунки і квіти,
а я, ніби в зимовій облозі,
все не знаю, де себе діти.
В серці крига, холодні скельця...
Ні! Немає вже в мене серця!
Я його віддала - розміняла!
Врешті решт наодинці зосталась, -
наодинці сама з собою
і з надуманою журбою...
І пройде нескінченність літ,
а я буду просто лиш "Лід!"