Мааррево!!!
Я, малюю райдугу, що мені нагадує,
У моє дитинство, дивний міст...
Де, мене, усмішливі, очі мами радують,
Де, все рідне, так, як і колись.
Начебто, із марева, теплі руки, мамині,
Подають мені, у кринці, молоко...
А, по хаті, із печі, запах хліба п*яного...
Перший промінь засвітив вікно...
Скількиж не доспала ти, ночей, моя матінко?
Хай дає „Господь” тобі сто літ!!!
Стіл накритий вишитою, в соняшниках
Скатертю...
На ній – молоко і білий хліб.