птахи моi

синиця в жмені цвінькає сміливо
і це не диво
бо знає: береже її долоня

і це вже хоч щось

а в небі журавель курличе журно
бо де свобода
там і безпритульність

але це все: дар вічність рух безодня

птахи мої
 
і ми із ними
щодня