Не таким Ти створив, Боже, світ,
Що сусідує поряд із нами.
Смоківниця пуста - їй услід,
А вона - соловейком у храмі.
Літургія, пшенична кутя,
Біле поле марун - її кредо.
Хтось сповна брав з амбару життя,
А вона - покладалась на Небо.
Хтось розштовхував ліктями всіх,
Шкуру змія здираючи з себе.
А вона - йшла рікою у брід
По розбурханій хвилі до Неба.
Де ті блазні, що пили з ковша
Медовуху туманного щастя.
Лиш її світанкова душа
В Божім небі ніколи не згасне!
Монахиня
перевод Анны Дудки
Не таким создал Бог этот свет,
Что соседствует рядышком с нами.
У монахини детушек нет,
Но она - соловьем поёт в храме.
Литургия, из зёрен кутья,
Сладок в пост мякиш чёрного хлеба.
Одним счастье даётся шутя,
А она – полагалась на Небо.
Растолкать локотками народ,
Снять и шкуру с себя на потребу.
А она - шла по реченьке вброд
По волнам добираясь до Неба.
Где та чернь, что пила из ковша
Медовуху похмельного счастья?
Лишь монашки благая душа
В Божьем небе навек не погаснет!