Вічна крем'яна дорога.
Кругом ліс, холодний, темний,
Ніби він давно вже мертвий,
А з ним померла і тропа убога.
Вічно небо закривають хмари,
Мов скріплені з листів свинцю.
Не підходить її гарному лицю
Тінь якоїсь смертної примари.
Їй підходять світлі кольори
Безкрайньо пишні і живі поля
Ніжні, лагідні й щасливі сни.
Та дорога не чекатиме і дня,
Щоби хоч раз зустрілись ми…
На жаль вона іде - крем'яна, сумна.