Як хотілось мені стати деревом,
Жить щасливо між яблунь і слив…
Хтось недобрий зрубав, мов з паперу я,
І багаття собі розпалив.
Як хотілось мені стати птахою,
Щоб літати над маревом трав,
Вити тепле гніздечко під дахом і –
Вітер злий мені крила зламав.
Так і вийшло, що стала людиною,
Й хоч живу, як і всі – без вітрил –
Їсть вогонь мою душу осіннюю
Й стогне біль моїх зламаних крил.