Коли мені важко на серці буває,
І відчай, неначе ножем, його крає,
Я йду від усіх, і не стримую ріки...
Приховані сльози - невипиті ліки.
Та перед людьми я ніколи не плачу,
Щоб мого безсилля ніхто не побачив.
Лише у молитві повірюся Богу,
А Він зрозуміє і дасть допомогу.