***

Ті квіти що збирав ти в полі,
зараз в'януть поміж сторінок книг.
Очі,які дивились колись на зорі,
не горять вже надією мрій.
Шукати тебе на сторінках газети,
знову і знову потерпати невдачу.
Ми як метелики яким обірвали крила.
Повільно вмираємо,досить з нас плачу.

Години радості і роки смутку,
твій ліс вже ніколи не буде зеленим.
Він палає в пожежі часу,
небо палає, хоча здавалось безмежним.
Це більше не сон, ти вмираєш.
Ти просто маленький метелик.
Ти зірка яка згасла на безмежному небі.