Я тримаю в руках «Кобзар»…
Це – історія мого народу,
Це – безцінний словесний дар
Про Вкраїну, любов і свободу.
Я читаю нині «Кобзар»…
Є і мудрість у ньому, і сила,
Тут – пророцтва великий дар,
Для польоту є сильні крила.
Дуже мудро писав Тарас,
Справедливих шукав законів…
Кажуть, вірші його - вищий клас,
І вважають портрет за ікону.
Закували у бронзі його,
Затиснули в гранітних тенетах.
Винуватити в тому кого,
Що зробили культ із поета?
А йому треба наша любов,
Честь, пошана до рідного слова,
Тихий шелест зелених дібров,
Схили, кручі і хвиля Дніпрова.
Сум, печаль у Тараса в очах:
Бо народу знівечили долю,
Ледь зоріє Чумацький шлях,
Порубали калину й тополю.
Хочу, щоб відродився Тарас
Не у бронзі й граніті, а в слові,
В серці кожного, хто повсякчас
Випромінює прояв любові.
Я шаную книгу «Кобзар»,
Збірка творів – безцінна, чудова!
Але істинно Божий дар –
Книга Біблія, Боже Слово.