А я – знаю, напевне... Колись
Попаду під «роздачу»...
Мої крила відчують ту вись,
Де я тих не пробачу,
Що вбивали нас! Буду згори
Лить дощем поміж бруду!
Та, від злості я не розірвусь!
Бо – звільнилися груди...
Ще, я знаю, що буде комусь,
Як усім нам – не треба!
От, за нього я – і помолюсь.
Ще... За тебе, й за себе...