Dijo un maestro invisible,
dijo sin palabras, sin sonido,
dijo de manera incre;ble,
dijo—del sentido de la vida…
Yo no escuchaba voces,
sue;os y visiones no ve;a
cuando de repente en plena noche
lo que el me dijo escrib;a…
Yo no estudie los idiomas,
ser poeta nunca pretend;a
s;lo apuntaba sus lecciones
para aprenderlos d;a en d;a…
S;lo me ofrec;a de alumna-
por poder notar su gran presencia,
s;lo por poder mojar mi pluma
en la tinta sabia de su esencia…
Yo me ofrec;a ser su esclava-
a servirle sus antojos noche y d;a,
s;lo por o;r esa palabra
muda y llena de sabidur;a…
Yo me ofrec; a ser poeta
para dar la forma a esta musa,
para que alguien lea esta letra
y su sabidur;a usa…
Yo ofrezco ser de una muestra,
desnudar mi mente y alma sin pudor
para regalar lo que un maestro
sin palabras cuenta en mi interior. (XT 14.05.2012)
ПОВІДА УЧИТЕЛЬ
ПовідАв невидимий учитель.
ПовідАв безслівно та беззвучно.
ПовідАв мов дивний просвітитель,
про життєву суть, просто та влучно.
Я, ніяких голосів не чула,
то було не сном і не видінням.
Лише день і ніч, на чому було,
нотувала дивні откровіння.
Я, не вивчала мов чужих навмисне
та й поетом бути не бажала,
лише відчувала, щось корисне
в тому, що зі слів його писала.
Та й, погодилася відтОді учити,
лише б відчувать його присутність,
лише б знов перо своє вмочити
у його премудру й вічну сутність.
Та й погодилася з гордістю служити,
виконати всі його накази,
лише б, безперервно жити,
тим, чим живлять мене цінні фрази.
Та й погодилася бути поетом,
щоб надати форму його музі,
щоб, хтось, зміг побачить її злети
та почути, крізь морок ілюзій.
Та й погодилася проекспонувати
душу й думку оприлюднити, роздіти,
лише б, до остатку віддавати,
що крізь мене повідА Учитель.
(XT 14.05.2012 / переклад ХТ 03.09.2016)