"Когда часы мне говорят..."
Вильям Шекспир. Сонет 12
Дні мигкотять, роки проходять вмить,
Неначе у бездоннім вирі тонуть.
Все відмирає, час не зупинить,
Все, ставше тліном, плину час хоронить.
Жорстокий вітер зняв з дерев листки,
Кінчилось урожайне, тепле літо.
Надовго небо хмарами закрито,
Пофарбувала сивина твої виски.
Дівочу час міня красу твою,
Кудись лиця дівалася іконність.
Навіщо косу ти - безмежну гордість,
На зачіску змінила ту свою?
Якщо летить час невблаганний в небо,
Залишить на землі нащадків треба.