Долю й шляхи народи вибирали?
Від того часу вже спливли віки.
А ось тоді у тернах зупинились
На відпочинок гетьман й козаки.
Нарада. Мова йшла про Жовті Води:
Із піхов виймуть шаблі, заблищать...
Не змінять плани витівки природи,
Коли є море сліз й хати горять.
Зібрали хмиз. Багаття задиміли
І ще пусті дзвеніли казани,
А козаки у колі гомоніли,
Сміялись,- ніби й не було війни.
Вечеря пізня.Хтось звик до дороги,
А хтось рахує в небі зірочки,
Де місяць молодий розставив роги,-
Хтось в роздумах:" Життя - не казочки."
А пісня тихо набирала сили,-
Із тернів з вітром мандрувала в степ,-
Про Україну-неньку й очі сині.
Лунають ці пісні навіть й тепер.
Перепочинок у поході- свято.
Ось вийшли старші. Гетьмана слова:
" Всього я бачив на віку багато,-
Терни веселі...Дійсно, це дива!
ЛЮДМИЛА ЖУРАВСЬКА