А я – знову дивлюся
У незміряне Небо!
Дай, Бог, ще помолюся...
І, не тільки за себе!
Наче мавпа, дивлюся
На сліди, що накоїв.
Та, прибрать – не боюся!
Ну... Хоча б,- за собою...
Ще – сльозами умиюсь,
Обірвавшись струною.
Потім, - ковдрою вкриюсь,
Де, весь Світ – не зі мною!..