Мені з тих звуків всіх, з усіх тих голосів,
Один єдиний, мов вельветове панно на стінах - красне.
Мов стрічка атласу на порцеляновій статуї -
Трима за горло й душе дуще зашморга на люстрі.
А ти не бійся, мене і не болить, і не пече,
Мене лоскоче, лагідне, мов пір'я, гладить.
Така любов, що серце, хвильку ще, і вискочить з грудей,
Тайфуном в берега Японії ударить.