Ти близько від мене й не знаєш напевно,
Що я перейшов почуттів рубікон.
Пізнав недоладну розпуку даремну
І тисячі дум про кохання резон.
А ще – невагомість, що сили давала,
Майстерно жбурляла шалені вогні.
Мене берегла від нещастя навали,
А важко було – дещо слабшала гніт.
Не можу без тебе, живу в потойбіччі,
У злих лабіринтах самотніх дзеркал.
Де кожна хвилина уїлась у вічі,
Хоч різна й барвиста, та все не така...
Ти близько від мене і майже відкрита,
Шукаєш мій погляд між снів, наяву.
А я відчуваю, що здійметься літо
У наших серцях, бо весь час його зву.
13:52, 23.03.2017 рік.
Зображення: https://anna-france.timepad.ru