«Про чёрный день, когда моя любовь…»
Вильям Шекспир. Сонет 63
В душі не хочу близити той час,
Коли мої роки придавлять почуття.
Свій час, що мчить, я стримую усе життя –
З роками він скоріш летить в сто раз.
Я зброю, про всяк випадок, припас,
Щоб з неї трішечки підранить бігуна.
Мені приносить спокій думка лиш одна,
Що образ твій у мріях ще не згас.
Та зброя - це віршовані рядки,
Що почуттями переповнені завжди.
Але вони спливуть колись у нікуди,
Як води повноводної ріки.
Та щастя більшого мені немає,
Коли раптово Муза окриляє.