Не захлибніться в дикому таланті
Треба жити зі світом у одному такті
І зараз ваша роль у першому акті
Не така важка як на небі у атлантів
Суспільство не вважайте мезальянсом
Бо всі праві але є правіший за інших
Ваші пісні не назвати романсом
Бо існують серцю рядки і миліші
Маски ігнору настільки міцні
Як ноги Колоса і вічні, як молоко
Ліні, гордощів й егоїзму бійці
У голові вже так далеко і глибоко
Та все ж вихід є із патової ситуації
Треба старі устої предати кремації