"Когда твоё чело избороздят..."
Вильям Шекспир. Сонет 2
Той прийде час, коли краса твоя зів'яне,
Бо вся під зморшками сховається вона.
Байдужливим твій погляд вимушено стане,
В тім не твоя, а часу плинного вина.
Тебе не запитають навіть: "Де поділась
Краса твоя, яка у віршах ожива?
Що з блиском оченят твоїх красивих сталось?
З'явився тільки страх та туга лиш нова".
Мовчати будеш ти, згадавши все минуле,
Коханців всіх, у близькості була із ким,
Любові справжньої ти в серці не відчула,
Раба ти пристрасті, кохавшись не з одним.
Всевишній наш не дасть, мов дар, тобі дітей -
Така буває плата для таких, як ти, людей.