"О, как я лгал когда-то, говоря..."
Вильям Шекспир. Сонет 115
Ніколи не обманював у віршах я тебе,
В них лиш любов була, запалена тобою.
Живі мої сонети вірою одною,
Що prima серед Муз ти, superstar з небес.
Твоє яскраве світло ллється з висоти,
Вогонь в душі моїй запалює роками.
Підтримую його своїми я віршАми,
Утілюючи мрії, в них одна лиш ти.
Завжди своїй підвладні долі у житті ми всі,
Назначеній у небесах Творцем-Всевишнім.
Лечу у мріях я, в надії безутішній,
Що ти переді мною з'явишся в своїй красі.
Суддєю за гріхи мої, прошу, стань чесним,
Та недосяжною, як небозвід небесний.