Carpe diem

Настюша Лаврова
Час нещадно поглинає миті,
Трудячись без відпочинку.
Долі людей, вічності налиті,
Поспішають жити ще хвилинку.
Поспішають вирватись у бій
За щастя, посмішку і мир,
Мир на трупах чужих мрій,
Що злітають в безвість слів.

Час - це найдорожча в нас валюта,
Це те, чого у нас завжди нема.
Сварка коштує годинку,
А образа може все життя.
Марнотратство часу - злочин проти себе,
Мить пропустиш задивляючись назад,
«Carpe diem!»- я кричу у небо,
Біжучи навпомацки у дивний сад.