З бруньками прокидається натхнення;
Душа жадає простору та волі,
Бере — й веде в лани благословенні,
В степи, вже зеленіючи поволі.
По пагорбах, що як величні хвилі,
Куйовдить, роздима прозорий вітер
Охайні зачіски квітучих схилів,
Де кожна квітка — ювелірний витвір.
Спасаюсь вітром степу, мов пустельник,
Молюсь в пташиному дзвінкоголоссі;
І за моє здоров'я п'є метелик
Із повних сонця чарочок крокосів.
21.03.2017