Розбройте вашу гнівну прозу,
І не вбивайте в мені вірш.
Бо я палаю, я не можу,
Гасіте полум'я скоріж.
А ще й огиднею брихнею,
По вже обпечених серцях.
Вона за мною, я за нею,
Забули відчай, біль і страх.
Ти знаєш, що нащі гаї там?
Я все тепло тобі віддам.
І мрії всі мої про тебе,
Мені не треба світло дня.
І дощів-хранителів життя,
Віднині ти - для мене небо.
Колючі терни ранять руки,
Та все одно не розімкнуть.
Лише терпіння - запорука,
Щоб дорогого не забуть.
Тебе не буде час заката,
Не обпече моє тепло.
Аби не плакать, не ридати,
За тим, чого і не було.
Хто зна, що нас чекає там?
Я все тепло тобі віддам,
І мрії всі мої про тебе.