***

Не прибульці, просто заблукальці,
Неприродних - теплих кольорів.
В головній, смертельній, їх ознаці -
Віра в честність неймовірних слів.

Вони плачуть, як захочуть плакать,
І сміються в час щасливих втіх.
І читають ті прозорі знаки,
Що лишив на квітах перший сніг.

         Приречені на щірість - обернені на дим,
         Хто інший - той чужинець, і той хто разом з ним.
         Бо світ гнилий і дикий тебе таким прийма,
         Для добрих, чесних фріків - вже місця там нема.

Не доводять ігли - верховодять, -
Заливають в тебе маячню.
Щоб по швах тріщали всі хоробрі, -
Бронювали ліжко у раю.

Ти - незламний, одже ти поповниш,
Тих незламних, смертних їх ряди.
Не кричи дияволу "О Боже!",
Бо інакше ти уже не Ти.