"Что ж, буду жить, приемля..."
Вильям Шекспир. Сонет 93
Я буду жить, сприйму свою я долю,
Хоч стала, Музо, зовсім ти чужа.
Сонети не писатиму, доволі,
Між нами хай окреслиться межа.
В душі своїми віршами радію,
Бо відчуваю себе іншим я тепер.
Хай ниточка остання рветься безнадійно,
Щоб часу плин моє ім"я для тебе стер.
То що ж...Небесним так потрібно силам,
Моєю долею Господь займеться Сам.
Але за погляд твій, ласкавий, милий,
Останні миті я життя свого віддам.
За те своїй я долі вдячний буду,
Що твій іконний образ не забуду.