Неначе метелик
Я лину до тебе.
Хоч крила мої ти обпалиш вогнем.
Нехай вік короткий цього сьогодення,
Так я не жалітиму втрачених днин.
Неначе та пташка
Пісні я співала
На вухо тобі,
Коли ти засинав.
Неначе твій янгол
Я оберігала
Від темних й холодних
Погрозливих хмар.
Я довго боролась.
Повір, не здавалась.
Та сталось найгірше
Із дум моїх сірих.
Ти був не таким,
певно, ким намагався
Здаватись мені в наші спільні години.