"Ты погрусти, когда умрёт поэт..."
Вильям Шекспмр. Сонет 71
Коли тужливий колокола звук
Оповістить тебе, що цвинтарна дорога
Остання, по якій пішов твій друг,
Тоді хоч трішки попечалься ти від того.
Я уявить не можу ні на мить,
Що пам"ять тугу по мені твою умножить.
Не буде вірш мій почуття будить,
Ніщо тоді тебе не потривожить.
Ніщо тебе не розхвилює вже,
Ти не підвладна станеш віршів зову.
Моє писання стане, мов чуже,
Ніколи не читай мої сонети знову.
Про мене пам"ять хай твоя забуде,
Коли в потусторонній тиші буду.