Вольный перевод с украинского:
Я читал для толпы...
Перед сотнями глаз – то, что с глазу на глаз еле скажешь,
Что писал для тебя, – я читал, будто став под прицел.
И была в тех стихах сокровенность, интимность… и даже
То, в чём я и себе-то недавно признаться не смел.
Есть стихи не для всех – в них цветёт потаённое слово,
Что лишь избранным вверится, – так я когда-то считал.
…Ни к кому ли, ко всем обращался я снова и снова?
Но читал – и казалось, чужим тайну тайн открывал.
И казалось, смешным – а беспомощным уж непременно! –
Покажусь я толпе в беззащитной души наготе.
Но никто не смеялся, ведь искренность чувств – не измена
Ни тебе, ни себе, а стремленье души к чистоте.
Исповедаться так – приобщиться к неведомой силе.
Я от сердца до сердца любви откровенье донёс…
И просили: «Ещё!..» И читал я ещё, как просили.
И никто не стыдился пролитых живительных слёз…
******************
Оригинал: http://www.stihi.ru/2017/03/28/875
Я читав для загалу все те, що читають віч-на-віч.
Я читав для усіх ті вірші, що писались тобі.
І були серед них особливі, інтимні, і навіть
Ті, в яких я колись не хотів зізнаватись собі.
І слова, і вірші є такі, що не кожному скажеш.
Ті вірші, я вважав, промовляються для одиниць.
Але натовп – покликав, просив, але натовп – куражить...
Я читав, і, здавалось, розкрив таїну таємниць.
І здавалось, що стану беззахисним і безпорадним,
Що сміятися будуть над кожним зі слів і віршів.
Але плакали люди, бо щирість була, а не зрада,
Бо відвертість була, та, якої бракує душі...
Я не втратив тоді, а набув особливої сили,
Я відчув, що для кожного серця любові приніс...
І просили: а ще? Я читав і читав, як просили.
І мої читачі, як і я, не соромились сліз...
____________________
Яндекс-картинка на тему счастья...