***

Прийшов поет, зажурений думками,
І тихо так промовив в тишину:
«Привіт, народ, ви тут із кайданами
А хочете, я про свободу розкажу?»

У ній не має сонця і повітря,
У ній відсутні проблиски весни.
І тільки сон про власне довголіття.
Вам доведе, що ще не дикуни.

Я бачив сотню з нового століття -
Таких мізерних, ницих і простих,
Одягнених у золоте лахміття,
Із виразом обличчя неживих.

Вони блукали ввечері в квартирі,
Жували пересолену їду,
І їм здавалося, що вони бадьорі
Із написом на лобі «не помру».