Ще коли була зимова днина –
непомітно відцвіла ліщина.
Мати-мачуха в яру жовтіє,
Верба ніжно-ніжно зеленіє.
Із під снігу виглянули кв`ітки, –
то підсніжники подали звістки.
Ну, а потім синьо-злено стало:
пора пролісків уже настала.
На дерева впали Сонця стріли,
Абрикоси миттю забіліли.
А невдовзі – вибухло цвітітня,
буде і тепління, й холодіння.
Стало на подвір’ї вельми людно.
Білизна засяяла повсюдно.
На суцвіттях зажужжали бджілки,
божі розкрилилися корівки.
Першим Цвітом ожива Природа,
День у день чарує її Врода.
Молодіє Дух Людський всякчасно
І крокує по землі він щасно ...!?...
04 квітня 2017 року. Троєщина