http://www.stihi.ru/2017/04/02/10196
Оригінал:
Я дуже хвилююсь, як смуток нахлине
На душу і серце твоє золоте.
Тоді чужина, мов туман із долини
На берег крутий поміж нами іде.
Тебе віддаляє від мене тривога,
А серце мені обпікає і рве
Неходжена досі терниста дорога,
Що десь поміж зір у майбутнє пливе.
Тоді хочу щирістю нас об’єднати,
Щоб спільними дії були і слова.
Тебе хочу поряд завжди відчувати
І близькість між нами постане жива.
Майбутнє розквітне трояндами пишно
І вигляне щастя з-за хмар таїни.
На струнах любові бринітиме вічно
Мелодія чиста з душі глибини.
15.02.2017 р.
Переклад з української Світлани Груздєвої:
Волнуюсь, печаль коль прихлынет волною
К душе твоей, милый, и к сердцу – внахлёст.
Твоё отчужденье туманом укроет,
На берег крутой вознося нас, где плёс…
Тебя отдаляет в тумане тревога,
А сердце меня опаляет и рвёт…
Терниста, не пройдена нами, дорога,
Что в звёздные дали с собою зовёт.
И щедростью вновь одеваю, как в платье,
Чтоб общими были и цель, и слова.
Хочу тебя рядом всегда ощущать я,
Чтоб близость меж нами – довеку жива.
И розами выложу путь в небе, Млечный,
И выглянет счастье опять из-за туч.
На струнах любви, что звенеть будут вечно,
Прольётся мелодией солнечный луч.