Привіт усім, це знову я,
Але ,мабуть, мене не знаєте,
Тому що кличка є моя,
Якою завжди ви вітаєте,
Найкращого у замку короля,
У мене прянощі й лакеї є,
Які виконують желаніє моє,
Я сам як Бог, паную в замку,
І всіх ганяю аж до ранку.
Я злий, жорстокий і сердитий,
Не дам пощади, гордовитий,
Не дам я милості тобі,
Не скажу я, іди собі.
Коли мені вже влада дана,
Я буду кращий за султана,
Я стану ідолом Шайтана,
Я буду козаком Богдана.
Моє єство ніхто не знає,
Лиш Бог один на світі розуміє,
І робить ласку він мені,
Дарує маску від брехні.
А, може, я не птах і не людина,
А просто вроджена дитина,
Яка все знає на землі,
І сміло ходить по стерні.
І навіть біль для мене не проблема,
Я - Прометей-безсмертний як поема,
Для мене труднощів немає,
Тому, що серце болі ще не знає.
Я рідко роблю щось дурне,
У мене замок є в Мадре,
Я знаю всі найбільші тайни,
І навіть більші ніж в Гайтани.
Надіюсь, вам мої учні,
Все розповів і без брехні,
Я рад, що ви мене не знаєте,
Тому мене за все прощаєте.