Твоє імя, як цвях у відкритий космос.
Ти можеш бути вільною від БОГА...
якщо почуєш свій прощальний голос.... Знай....
Я буду в пеклі, аби в раю нам не зустрітись....
До чого зустрічи нам повторяти,
Ця не повторність закарбувалась в голові.
Ми можемо навіть більше не шукати,
Що у житті є інший не смертельний гріх.
Твоє імя, як відлуння світла
Таке як ніби тунель чи океану дно
Ти можеш говорити у вісні "привіт" всім
Але мені повір вже все одно...
До чого нам вітатись, не важливо...
Ніякої різниці почуття не принесуть
У космосі твій цвях, забитий криво.
А взагалі забудь... Не в цьому суть...
15.03.2017/23:25©†;†