По безмірнім просторі блукає,
Зірка в горі одна промениста,
І когось~бо вона там шукає?
А від неї льється стежка барвиста.
Запитаю її про те,
Що у ночі вона шукає,
Втом вона розповість мені все,
Все що в серці блискучому має.
Розповість про небесне життя,
Розповість о загублених світах,
Розповість як зника у миття,
Інші зірки, о чарівних квітах.
Крізь темноту ми бачимо все,
Лише вночі роздивляємось небо,
А воно зірками завжди рясне,
Так згори на нас дивляться вперто.
І блукають зірки у горі,
Наніч казку готуючи знову.
Вони дуже чудні і смішні,
Але мало хто чує розмову.