Чернець до пана схопившого обранку:
З торбиною блукаю по світу,
Є декілька шматків хлібця,
Дивлюсь на велику українську родину,
Тай на великого батька мітця.
Кожен день чую як він бреше,
Щось про найкращу долю чеше,
Він має хист брихати,
Ще у нього дуже гарно виходить лякати.
Гинуть хлопці за дарма,
А він торгує усіма.
Всі гаї, садочки продає,
У списку покупців його вороги є.
Як що вони тобі вороги,
Навіщо лізеш до них в борги?
Нащо їм продаєш Україну,
Велику свою родину?
Це ти ворог народу,
Посадившій його на голод тай воду,
Вижинающий із жотла,
Тобі що земля за мала?
Нехай халєра тебе вб*є
Твоїх рідних смерть не омене,
Щоб крупи твої повикльовували очі,
А твоя дружіна плакала що ночі.
Щоб рід твій обірвався назавжди,
У домовину, в домовину йди.
Земля велика, Україна,
Ти є найкраща і єдина,
Нехай Господь благословить,
Від лиха, зла тебе хранить.;
***
Пан:
Держіть його, держіть!!!
***
Вмить чернець скидає шати і всі бачать козака.