Ты сегодня один ...
Ветра стынь нахлобучил, как митру,
В неизвестность причин
Заглубился, как в снег самоед.
А я жду - жду тебя,
Чтоб теплом твою душу дарить бы,
Умоляя тебя,
Чтоб согрел меня взглядами ты.
В неизвестность причин,
Как в печали продрогшего неба,
Сам себе господин,
Погружаясь, теряешь себя...
А желанья мои
Поцелуи готовят и требы,
Чтоб любови мои
В нежных снах обнимали тебя...
Оригинал стихотворения Мирославы Стулькивской:
Ти сьогодні один...
У обіймах холодного вітру,
З невідомих причин
Загубився в снігах самоти.
Я чекаю тебе,
Щоб теплом твою душу зігріти.
Я благаю тебе,
Щоб зігрів мене поглядом ти.
З невідомих причин,
У печалі із сірого неба,
Ти сьогодні один
В темних сутінках губиш себе...
А бажання моє
Вже готує цілунки для тебе.
А кохання моє
В ніжних снах обіймає тебе...
Папка 23 - стихотворение 33