І кожна завершена любов залишає відбиток на всі подальші.
І навіть незавершена вже передбачає високу планку.
А що є любов – лиш мізинчик, коханий пальчик,
без якого голодні губи і серце засохнуть до ранку.
А минула любов ще шукає подібності у нових рисах.
І не кожна наступна любов це спроможна стерпіти.
І в колишню любов так і хочеться кинути списа.
Але справжнє кохання не кине – бо треба сьогодні любити і жити.
І тоді взагалі зрозуміти важливо: чи було – те, колишнє, – коханням?
Чи було лиш бажанням кохання, нехай дуже щирим?
І ніколи в житті не кажіть, що кохали – востаннє.
Бо завжди залишаються в серці надія і віра...