Ти дозволиш, твоїх я не буду читати віршів:
Я уже зрозумів, що біда – знову ти когось втратила.
Я не зможу читати, та ти не зважай, ти – пиши,
І не думай, як ти виглядаєш в сльозах і в халатику.
Є такі особистості, ти – певен я – серед них,
Хтось в простому халатику кращий, ніж хтось – в найдорожчому.
Без халатика – ти є натурщицею для Весни:
Бездоганна, струнка, ідеальна натура жіночная.
Ти – над втратами і над скорботами, ти – над усім:
Над печаллю, над сумом, над горем, над слізьми-негодами...
Не читаю твоє, але ти начитайся моїм –
Як зачитуюсь завжди твоєю незламною вродою...