Оригінал:
І голуба задумана Софія
Підносить в небо золоті хрести,
І тінь Богдана вдалині темніє,
І над водою горбляться мости.
І вітер хилить тихі верболози,
Роса із листя капає в траву...
І так врочисто, що душа в тривозі
За цю прекрасну казку наяву.
О, як потрібно вміти дорожити
Безцінним спадком, що дали віки,
Причалом цим - своїм життям прожитим -
У світлім граді, що задумав Кий!
Ганна Чубач©
Переклад з української Світлани Груздєвої:
И голубая в золоте София
Возносит в небо гордые кресты,
А тень Богдана дальше, без софитов,
И над водою сгорбились мосты.
И клонит ветер к водам верболозы,
Росою с листьев окропил траву…
От торжества тревожны так вопросы
Об этой дивной сказке наяву…
О, как необходимо дорожить нам
Бесценным даром, что сдавил виски,
Причалом – жизнью, до конца прожитой
В том светлом граде, что задумал Кий!