И нежных губ прикосновение,
И тихий шёпот тайных фраз
Меня разбудят от забвения,
Где свет свечей уже угас.
З тобою я порину в плин
Буття. Пірнаю з головою
В цю прірву. Але я з тобою
У танці серця і годин.
Постой! Как мне продлить мгновенье
Тех поцелуев на устах,
Тех чувств слепое наваждение,
Отмерянное нам в часах?
О, цих хвилин потужний хід!
Що наближають час прощання
У ці моменти надзвичайні
Безжальну і тривожну мить.
Я каждый раз с тобой прощаюсь
Навек. И снова обращаюсь
К надежде встретить новый день,
Который ты наполнишь светом,
Войдя знакомым силуэтом
В мою незапертую дверь.
Коли я йду, несу в собі
Сумних думок важкі сонети,
Але я впевнена – ще є ти
В моїй наповненій душі!