Співай душа, давно ти цього не робила,
На те був в тебе привід не один.
Життя у муках не зламало крила,
Я чую здалеку квітневий дзвін.
В печалі і хворобі, мов повні ртуті,
Минали дні мої у кайдани закуті.
Всі молитви мої були Творцем почуті,
Рятували люди, навіть вже забуті.
Від серця до серця летіли флюїди,
В вогні воскресала і тримала удар.
Я поміч приймала тоді звідусюди,
Життя обійняла відпущене в дар.
Знов муза до мене в віршах повернулась,
Признаюсь, гадала, що їй вже кінець.
З весняним подихом вона мені явилась,
Я проросту, немов вербовий пагінець.