***

Згодом віршів стає замало,
Замало часу і почуттів.
Де повітря, що рятувало,
Жага до знань та до відкриттів? 

Відмерло все та відгриміло. 
Хоча і було все в ритм і в такт,
Бігло життя, не зачіпило,
Чи всі відчули яке на смак? 

Згодом віршів стає замало,
І немає людей з тобою.
Швидко все крізь життя минало, -
Те у пам'ті, - що з любовью.

Так багато з тобою поряд,
Всі найкращі і всі кохані.
Та достатній один лиш погляд,
Зрозуміти, що все востаннє.