Так моя думка швиденько полине,
Там де немає журби,
Щоб тебе бачить що час, що години,
І пізнавать крізь юрби.
Ось тільки думці ту волю дарую,
Крила вона розправля,
І до несхочу літа як чарую,
Зверху здається маленькой земля.
Так проженаєм журбу невсипущу,
Втім зігріваєм любов невмирущу.