Припливи, відпливи, світанки і заходи сонця,
Кружляння галактик у вічному космосі снів...
Комусь нова зустріч чи час розлучатись надходить,
Когось знову ловлять в оманливе плетиво слів.
Між кроком назустріч і рухом назад лише крапка,
Рахуючи такти, вальсують у небі вітри
І як n-но років тому заспіває вільшанка,
Як вчора, як завжди кудись знов спішитимеш ти:
Від когось тікати й ловити когось в свої сіті...
Ти чуєш мелодію? Вловлюєш новий ритм?
Це вічна приреченість снити зимою про літо,
Це вічне блукання, це спроба пройти лабіринт.