Коли хочеться на все забити,
Все кинути, знищити, стерти
Себе з земної поверхні,
З чужої пам'яті, випадкових очей;
Коли тиснуть стіни й повітря пече;
Коли голос зривається в крики
І від сліз набрякають повіки,
І до світу голками назовні,
Й колючками - у себе ще глибше,
Й найрідніші - уже посторонні,
Що робити?